«Так, ми лобіюємо земельну реформу у Вашингтоні». Голова «Аграрного фонду» про відкриття ринку землі

2z1a1271-dxo-bw.jpg

Фото: Андрій Мосієнко

Вже до кінця року в Україні, найімовірніше, буде запущено ринок землі. Принаймні, такі плани є у Президента Володимира Зеленського та нового уряду. Сама структура ринку буде не такою, як очікував минулий уряд. Землю зможуть купувати, зокрема, юридичні особи.

Великі агрокомпанії почали процес підготовки до великих розпродажів – вони ведуть переговори про залучення фінансування, скорочують інвестиції в інші сфери, а деякі вже знайшли гроші.

Головним критиком відкриття ринку землі сьогодні виступає Росія. Нещодавно пропагандистський ресурс цієї країни Russia Today опублікував статтю, в якій звинуватив голову державного «Аграрного фонду» Андрія Радченка у лобіюванні в США запровадження ринку землі в Україні.

The Page розпитало Радченка, голову найприбутковішої державної агрокомпанії, про те, що дасть відкриття ринку землі, як працює «Аграрний фонд» і що з ним буде далі.

– Президент Володимир Зеленський заявив минулого тижня про намір відкрити ринок землі вже до кінця цього року. Проти відкриття зараз виступають великі аграрні компанії. Проти також галузеві асоціації, наприклад, Всеукраїнська аграрна рада. Так навіщо потрібна земельна реформа?

– У нас є Конституція України і це конституційне право громадян України – володіти і розпоряджатися своєю землею. Мораторій – не більше, ніж порушення конституційних прав громадян. Ввели його люди, які сформувалися за радянської влади, і це, свого роду, радянський пережиток. Відкриття ринку землі та зняття цього мораторію — відновлення конституційних прав громадян.

Давайте подивимося на країни, в яких немає ринку землі. Їх всього шість: Конго, Таджикистан, Північна Корея, Україна, Венесуела і Куба. Навіть у Росії відкритий ринок землі. І ніяких спекуляцій на російському ринку не відбувається. Не приходять іноземці, які скуповують чорнозем великими кластерами. Тому питання: а чому в Україні це має статися? У всіх країнах, які залишилися від СРСР, крім Таджикистану та України, ринок землі був відкритий.

Вочевидь, відсутність легального земельного обороту протягом вже 17 років призвела до виникнення цілого ряду диспропорцій, що заважають розвитку галузі. Наприклад, фермери змушені орендувати землю замість того, щоб придбати необхідні масиви. Зазначу, для певних видів діяльності з тривалим інвестиційним горизонтом – садівництва, ягідних культур, виноградарства, квітів — купівля землі є обов'язковою складовою. Оскільки в українській правовій системі будь-який орендний договір може бути з легкістю розірваний, а фермер понесе істотні збитки, втративши всі інвестиції в насадження.

До речі, 50% нашого земельного банку в обробці знаходиться в оренді, з них 65% — у короткостроковій оренді до 7 років. Відповідно, український АПК деградує до культур з мінімальною доданою вартістю і високим рівнем виснаження землі (ріпак, соя, соняшник). Отже, цілий ряд штучно створених бар'єрів стримує розвиток сільського господарства України. Мені неприємно про це говорити, але Україна відстає по врожайності навіть від Болгарії та Чехії.

– Нещодавно російський пропагандистський канал Russia Today назвав вас основним лобістом аграрної реформи в США. Про що вони взагалі? Ви дійсно лобіюєте в Штатах проведення аграрної реформи?

– Ми в «Аграрному фонді» вже п'ять років безпосередньо стикаємося з проблемами фермерських господарств, у яких недостатньо фінансування і які не можуть залучити кредити і розпоряджатися землею. Аналогічна ситуація в банківській сфері. Банки не можуть взяти в забезпечення землю для надання фінансування. Це створює проблеми. Неможливо залучити інвестиції, навіть маючи земельну ділянку. Працюючи з фермерами, ми це прекрасно розуміємо.

В Вашингтон я приїхав, щоб знайти партнерів і залучити ресурси для роботи «Аграрного фонду», але став отримувати запитання від американських партнерів про те, яке моє ставлення до відкриття ринку землі. І я був змушений давати коментарі щодо цієї реформи, яка стоїть в пріоритеті і у президента Зеленського, і у нового уряду.

Яким же було моє здивування, коли саме російські ЗМІ швидше за всіх відреагували на це. Буквально наступного дня Russia Today опублікувало статтю про візит, про те, що ми лобіюємо відкриття ринку землі. Україна, дійсно, цінує наші партнерські відносини із Сполученими Штатами Америки, і ми бачимо цю країну, як стратегічного партнера з розвитку аграрного сектора.

– Як Україну сприймають у США?

– Тут дуже мало інформації про те, що відбувається в Україні. Можливо, європейські партнери знають більше, але саме у Вашингтоні про нас знають мало. Зокрема про проблеми, які переживає аграрний сектор. Запитань багато, я відповідаю на них.

Чому саме проти вас з'явилися публікації? І чому саме вас назвали «лобістом» земельної реформи в США?

– У нас чомусь слово «лобізм» має негативний підтекст. Насправді, це досить нормальна практика, коли ти несеш якусь ідею і прагнеш її просунути. Ви називаєте це лобізмом? Добре, я лобіював інтереси України по відношенню до наших партнерів. Бо, повторюся, ми бачимо в особі США і в особі американських компаній дійсно стратегічних партнерів у розвитку бізнесу та аграрної галузі в Україні. У мене є певне бачення формату земельної реформи. Бо будь-який ринок передбачає інфраструктуру, регуляторні норми та етапність. Не можна прийняттям одного закону взяти і побудувати ефективний ринок землі.

– Великі аграрні компанії дуже важливі для української економіки. І більшість з них проти відкриття ринку землі. Що ви цьому можете протиставити?

– Якщо ми візьмемо великі агрохолдинги, великих наших баронів, то, напевно, вони проти відкриття ринку землі і всіляко цьому протистоять через громадські організації, політиків. Тепер питання. Скільки земель належить крупним землевласникам? Їх частка приблизно 18% від загального земельного банку, який знаходиться в обробці. Тобто виходить, що 18% диктує іншим, як їм жити.

В 2017-2018 роках більшість фермерів запитували, чи підтримують вони відкриття ринку землі. Опитування проводилося в рамках проєкту, організованого USAID. Так от підтримка відкриття ринку землі у фермерів доходила до 79%. Тобто якщо ми приберемо асоціації, політиків і вийдемо безпосередньо до фермерів, то отримаємо максимальну підтримку відкриття ринку.

– Що дасть відкриття ринку Україні?

– Україна економічно знаходиться в глибокій ямі. Ми опустилися досить сильно. І поставлені Кабміном завдання – забезпечити 7% зростання економіки на рік – не здійснити без відкриття ринку землі. Зняття обмежень на продаж землі – це один із драйверів зростання економіки. До того ж американці в більш глобальному питанні продовольчої безпеки зацікавлені в Україні, як у партнері. Ми маємо провідні позиції по соняшниковій олії, експорту кукурудзи, пшениці, сої. Але відкриття ринку землі може збільшити врожайність, а, відповідно, Україна дійде до топових позицій, другого-третього місця в світі по багатьом іншим культурам та агропродуктам.

– Ви сказали, що в разі відкриття ринку землі «Аграрний фонд» міг би взяти на себе якусь функцію земельного банку. Як ви бачите цю модель?

– Багато хто розглядає земельну ділянку та власника окремо, а фінансовий інститут окремо. І якщо кредитувати, то потім це все оформляти в заставу. Але є й інші моделі. До прикладу, як американські інститути працюють з іпотекою і з об'єктами нерухомості. Коли іпотека з самого початку є власністю фінансового інституту, а в суб'єкта є можливість її викуповувати достроково або протягом часу.

Тому коли стоїть питання, наприклад, про фінансування фермерів для купівлі землі, то ресурсом може допомогти держава. Тобто виділити гроші під купівлю землі, а саму землю з розстрочкою оплати. З тим, щоб потім фізична особа погасила її ціну та відсоток. Але якщо у фізичної особи є гроші, то існує можливість погасити достроково. «Аграрний фонд», не маючи основних засобів, фактично є банком. Тобто нас можна порівняти з банком. Якщо ми говоримо про створення нового банку, тут питання, чи потрібно створювати ще один новий банк, якщо є вже така структура. І успішно працює.

– Давайте перейдемо до роботи «Аграрного фонду». У чому мета вашої компанії?

– «Аграрний фонд» сьогодні – це найбільш успішна державна аграрна компанія. Наша основна функція – підтримка сільгоспвиробників. Ми фінансуємо сільгоспвиробників на стадії укладення договорів купівлі-продажу зернових, фінансуємо форвардні контракти. Основна наша місія – це підтримка середнього і дрібного фермера.

– У «Аграрного фонду» в свій час були фінансові проблеми. З чим вони були пов'язані?

– Треба взяти всю історію «Аграрного фонду» для того, щоб зрозуміти масштаби трагедії: в якому він був стані, коли прийшла наша команда. Фонд був створений наприкінці 2013 року. В 2014 році, коли команда Віктора Януковича покидала територію України, з «Аграрного фонду» було виведено через Брокбізнесбанк 2,6 мільярда гривень. Інші активи також перебували у замороженому стані. Це були депозити, подрібнені і розміщені в інших банках, активи, які перебувала в зоні АТО, — мова про 90 тисяч тонн зерна, що лежало на елеваторах, куди важко було дістатися.

За чотири роки ми доклали чимало зусиль, щоб розморозити активи і привести компанію в робочий стан. Робочі активи на початок року становили 6,3 мільярдів гривень. Це 2,5 мільярда позикового капіталу державних банків та 3,8 мільярдів – власний робочий капітал компанії. Компанія всі чотири роки показує прибуткову діяльність, завжди перевиконує затверджений Кабінетом міністрів фінансовий план.

– Ну а якщо вас порівнювати з «Енергоатомом» або тією ж «Укрнафтою», на якій позиції ви?

– Ми входимо в топ-20 державних компаній за розміром прибутку, обсягом виплачених податків і дивідендів. І в топ-100 компаній приватного сектора за розміром виплачених податків. Середня зарплата у нас зросла з 5 до 50 тис. грн. за чотири роки. Наші працівники дорожать роботою.

– Що зараз з тими двома мільярдами гривень, які були виведені через Брокбізнесбанк?

– Статутний фонд «Аграрного фонду» був сформований облігаціями внутрішньої держпозики з певним купоном – це 14,25%. І в жовтні минулого року держава повністю погасила всі свої зобов'язання по облігаціях і за купонами. Якщо ми разом подивимося на робочий капітал нинішньої компанії і на ті відсотки, дивіденди, податки, податок на додану вартість, які ми виплатили на користь держави, то ця сума покриває всі зобов'язання. Тобто з цієї точки зору після того, як поцупили на 2,5 мільярди гривень робочих активів, ми за чотири з половиною роки відпрацювали всі ті зобов'язання, які несе держава. Але, зрозуміло, ці гроші лягли на наш баланс тягарем, збитками.

– Ви звинувачуєте попередній менеджмент «Аграрного фонду» в корупції. Вивести 2 млрд грн. або 40% капіталу в 2014-му через Брокбізнесбанк – це за гранню. Але невже ви хочете сказати, що сьогодні тут немає корупції? Не зникає зерно, не проводяться збиткові для компанії і вигідні для окремих компаній операції?

– Саме так. Правда, тотальне подолання корупції вдалося нам не силовим, а економічним підходом. Після того як я виграв кадровий конкурс (скажу чесно, що при проведенні конкурсу не було корупції), мені вдалося сформувати нову команду. Спочатку, безумовно, ключові кадри. Це були переважно люди, пов'язані з управлінням фінансами, менеджментом, ризик-менеджментом, кваліфіковані юристи і керівники, у яких була готовність до такого роду викликів та запас міцності.

За якийсь час, коли вдалося поміняти систему мотивації праці, ми звернули увагу і на весь колектив, маючи можливість відбирати кваліфіковані кадри на конкурентному ринку праці та створювати гідні умови праці тим працівникам, яких ми шануємо, і які дорожать цінностями компанії.

У компанії з 2015 року працює система оплати на основі KPI, система медичного страхування співробітників, система соціальної захищеності, система навчання персоналу, стажувань та кадрового резерву, система лояльності. Але це лише фрагменти зміни загальної архітектури функціонування підприємства. «Аграрний фонд» перебудовано за прикладом класичної американської трейдерської компанії.

– Можете назвати конкретні кроки, які, як ви кажете, дозволили перебудувати підприємство? Тому що такі ж фрази ми щодня чуємо від директорів «Укрзалізниці», «Укрспирту», державних шахт.

– Дуже добре розумію вашу скептичність. Але давайте розглянемо існуючу сьогодні систему корпоративних стандартів в «Аграрному фонді». По-перше, ми сегментували наших клієнтів, а, відповідно, підходи та стандарти до продажу, продуктів, їх обслуговування. Для середнього і малого бізнесу в регіонах це стандартні процедури і договори, які не підлягають змінам. Є стандарт оцінки та моніторингу клієнта (скоринг). З великими клієнтами – персональний підхід, вивчення і розуміння потреб клієнтів, індивідуальні відносини і рішення, посилена увага служб при узгодженні умов і договорів.

По-друге, ми змінили організаційну структуру компанії, в якій передбачили сучасний розподіл функцій підрозділів фронт, мідл та бек-офісу, підрозділів, що здійснюють адміністрування та супроводження операцій, контролю операцій та моніторингу ризиків.

По-третє, розробили систему делегування повноважень у прийнятті рішень персональних і колективних, систему контролю за дотриманням повноважень. По-четверте, ми впровадили постійні колегіальні органи прийняття рішень: комітет з управління ризиками, бюджетний комітет, кадрову комісію. По-п'яте, впровадили превентивні заходи запобігання корупції у вигляді системи положень, регламентів і нормативів.

По-шосте, розробили і впровадили систему регулярних звітів та моніторингу. По-сьоме, посилили контроль і аудит. Сьогодні «Аграрний фонд» проходить як внутрішній аудит для правління, який веде служба внутрішнього аудиту, так і зовнішній – для акціонера. Ще хочу відзначити, що ми єдина аграрна держкомпанія, яка проводить зовнішній аудит міжнародних аудиторських компаній і це було виключно завдяки нашій ініціативі. Так, в 2015-му аудит проводили BDO, в 2016-2018 – Backer Tilly.

По-восьме, за рекомендаціями антикорупційних органів ми розробили внутрішню антикорупційну політику. А саме, в структурі компанії передбачений спеціально уповноважена особа по виявленню та боротьбі з корупцією. Функціонально даний антикорупціонер підпорядкований мені, як голові правління, формально – акціонеру в особі МінАПК.

Отже, за чотири роки, які я керую компанією, у нашого менеджменту виробилася нульова толерантність до корупції. Тому п'яти антикорупційним органам нічого було робити в нашій компанії. Наша служба внутрішнього аудиту та служба економічної безпеки сама виявляє випадки розкрадання. І там, де ми фіксували випадки розкрадання, ми самі формували доказову базу і передавали її правоохоронним органам. Так, сьогодні, в 2019 році, ми отримуємо оплату праці вище, ніж середній держслужбовець в Україні, але завдяки цьому ми маємо ту мотивацію, яка дозволяє ставити амбітні цілі і досягати результатів.

До речі, розглянемо приклад того ж вічно притаманного держкомпаніям зникнення запасів. За минулі три роки «Агрофонд» списав лише 4,2 тис. тонн зерна. Фактично втрачено лише 0,1% від загального обсягу зерна, законтрактованого держкомпанією в 2018 році, за умови того, що середній показник втрат у нашій галузі становить від 7 до 10%, включно з приватними операторами.

– Звучить красиво, але розкажіть краще про фінансові результати виконаної вами роботи? На них позначилися ваші корпоративні реформи?

– Ми прибуткові вже чотири роки поспіль. Минулий рік ми закінчили з прибутком 146 мільйонів гривень. Це трохи більше, ніж 101% виконання фінансового плану. Ми заплатили державі цього року; це небувалий показник, який нам встановив Кабінет міністрів України – 90% дивідендів від прибутку. Тобто фактично уряд нічого не залишив для розвитку компанії. Ми сплатили більше 130 мільйонів гривень дивідендів державі. Це не рахуючи всіх податків, що було сплачено. Загалом за 4 роки ми принесли державі 550 млн грн. прибутку і заплатили 480 млн грн. податків. З 2015 року чисті активи компанії зросли майже вдвічи: з 3,7 млрд. грн. до 6,3 млрд. грн.

Для того, щоб коректно оцінити хоча б ці результати, слід пам'ятати про те макроекономічне середовище, яке було в нашій країні останні 4 роки. В Україні йде війна, ось була подолана висока інфляція і ще не всі вірять в курсову стабільність. Відповідно, обсяги кредитування АПК чотири роки фактично стоять на місці. Одна з головних причин – рівень процентних ставок. Навіть ми, велика компанія і першокласний позичальник, змушені брати кредити комерційних банків в середньому під 23,5% річних! Середньозважена вартість капіталу для нашої компанії складає 19,9%. Він складається з вартості статутного капіталу в 14,3% за ОВДП і середньої ефективної ставки 23,5 за банківськими кредитами. І в таких умовах ми повертаємо ці гроші нашим кредитором, а понад генеруємо прибуток для бюджету. Я думаю, що це – успіх.

– З чим пов'язано розслідування НАБУ проти «Аграрного фонду»?

– Національне антикорупційне бюро, на мій погляд, має в першу чергу розслідувати корупцію топ-чиновників, а не діяльність прибуткових корпорацій. Ну і не зрозуміла природа самої цієї справи. Наскільки я собі розумію, суть справи – комерційна діяльність в 2017-2018 роках, пов'язана з купівлею добрив. А також з тим, що ми залучили кредити під закупівлю добрив. НАБУ вважає, що ці добрива можна було продати вигідніше в певний момент часу. Зазначу, що в підсумку ми одержали прибуток на цій операції, і чималий. Просто я зрозумів, що навіть коли немає жодної заяви, а компанія прибуткова і успішна та ще й належить державі, вона природно викликає зацікавленість у правоохоронних органів. Я для себе зробив висновок, що до цього просто треба спокійно ставитися.

– А як виявилося, що ціни настільки не сходяться?

– У нас є огляд ринку на етапі, коли ми приймаємо рішення, купувати чи не купувати добрива. Ми обговорювали з самого початку з постачальниками, що якщо у нас не буде проданий товар (а у нього є свій строк придатності), то ми зможемо зробити ротацію. Тому що це питання зберігання, а у нас немає складів, ми зберігаємо у контрагентів. У зв'язку з цим у НАБУ і виникли питання. Тобто це не стандартні комерційні умови, що «Аграрний фонд» домовився про ротації добрив у разі, якщо термін придатності минув. Нехай вони розбираються. У нас точно є ринкова ціна, угоди укладалися на біржах, ніяких виходів за ринкові умови ми не робили, продукти, які ми купили, залишки знаходяться на балансі. Ба більше, перевірені сюрвейерними компаніями, застраховані і закладені у державні банки, які теж їх моніторять.

– Як ви ставитеся до ідеї створити компанію, яка замість Кабміну буде керувати всіма державними підприємствами?

– З одного боку, це нормальна ідея, оскільки вона вирішує всі політичні ризики, які можуть виникнути. Керувати підприємствами до приватизації за допомогою менеджерів-професіоналів – це чудова ідея. Інше питання, як ця компанія, в принципі, буде управляти активами, – не ясно. Навіть у структурі Мінагрополітики перебувало шістсот держпідприємств. А якщо сюди додати «Нафтогаз України», Одеський припортовий завод та інші великі активи, то не зрозуміло, як такий монстр впорається з завданнями. Мені здається, було б правильніше управляти активами кластерно.

– Нинішній прем'єр-міністр заявляв, що має намір приватизувати всі найбільші держкомпанії країни у найближчі роки. Що ви про це думаєте?

– Я вважаю, що вектор абсолютно правильний. Але далі треба дивитися на кожне підприємство окремо. Наприклад, продавати «Аграрний фонд» марно хоча б на тій підставі, що у нас немає ніякого майна. Ми де-факто трейдери. До речі, високоприбуткові трейдери.

– Нещодавно в дослідженні Ukraine Economic Outlook було запропоновано створити на базі вашої компанії концесію. Яке ваше ставлення до цього?

– Ми розглядали три моделі – приватизацію, концесію та ліквідацію. Що буде для компанії, для держави, плюси і мінуси того або іншого випадку. І прийшли до того, що концесійний договір та передача в управління «Аграрного фонду» були б набагато цікавіші державі. Та й самій компанії це дало б серйозний імпульс. Крім того, продавати в нашому разі фактично нічого. «Аграрний фонд» володіє будівлею, столами, стільцями. Наш основний актив — це ряд ключових людей і той досвід, який накопичено за ці п'ять років.

Тому з точки зору приватизації, скільки б ми не розмовляли з аналогічними компаніями або інтересантами, всі однаково озвучують одну думку. За великим рахунком, можна запросити 10 ключових співробітників. Вони встали і пішли – і все. Є ще варіант ліквідувати компанію. Але навіщо вбивати те, що приносить непоганий прибуток? Це безглуздо. Цю компанію можна використовувати в безлічі важливих для держави проєктів у майбутньому. Скажіть, якщо я помиляюся, але у держави не так багато таких успішних прикладів і таких менеджерських команд, як наша, – з суперуспішною репутацією і міжнародними зв'язками. Компаній, здатних реалізувати важливі проєкти і приносити бюджету прибуток у такому розмірі, як ми.

Незважаючи на значний успіх останніх трьох років, через високу середньозважену вартість капіталу в 18% (враховуючи 14,25% ставки за ОВДП, внесених у статутний фонд і 22% вартості комерційних позик) доформувати резерви під збитки, пов'язані з неправомірними діями попереднього менеджменту, нам поки так і не вдалося. Після втрати у 2014 році при ліквідації Брокбізнесбанку і Радикал Банку 2,5 млрд грн. непокритий збиток, що зберігається до сьогоднішнього дня, становить близько 2,0 млрд грн.

– Так все-таки за що ви виступаєте?

– Я за ідею концесії. Але, треба розуміти, що я майже п'ять років працюю в цій компанії. І шкода, якщо чесно, все, що ми робили, взяти і ліквідувати. Яким саме може бути формат передачі «Аграрного фонду» в концесію? Менеджмент з новими повноваженнями і гнучкістю, не меншими, ніж у приватному секторі, зобов'язується не тільки генерувати прибуток для інвесторів (у певних пропорціях – Міністерства фінансів та концесіонера), але і підтримувати стабільні ціни на борошняні вироби і забезпечувати аграріїв добривами та кредитами під посівну. Вважаю важливим відзначити, що при передачі в концесію соціальні функції «Аграрного фонду», визначені статутом, жодним чином не можуть бути переформатовані.

Стосовно майбутнього інвестора, який придбає концесію на «Аграрний фонд», то найбільш оптимальним форматом співпраці, на мій погляд, може бути закриття дірки в балансі фонду за період концесії. Виплата по погашенню «амортизованих збитків» у нас вже відбулася, і зараз треба думати над тим, як розвивати компанію далі. Про своє бачення щодо концесії, як оптимального сценарію розвитку кампанії, і використання її напрацьованого гудвілу я вже сказав вище.

– Тобто у вас є свій формат проведення земельної реформи? Наскільки він збігається з урядовим?

– Вкрай важливо дати аграрної галузі вільно і органічно розвиватися, а також уникнути можливого короткострокового обвалу виробництва, можливого при масовому формуванні земельних банків нерезидентами після зняття мораторію (що неминуче при зміні користувачів). Для цього уряд України має забезпечити функціонування спеціального фонду, який зможе кредитувати українських фермерів за низькими ставками, і тимчасово обмежити допуск нерезидентів і великого бізнесу на земельний ринок.

Думаю, перехідний період може становити до 5 років. Сьогодні, до речі, пропонується передати фонд агродотацій, близько 7 млрд грн., на кредитування фермерів. Але цих коштів явно недостатньо, враховуючи, що сьогодні у фермерів не вистачає власних грошей навіть на посівну. Насправді, деталей функціонування ринку вкрай багато. Наприклад, як мають проходити торги? Я абсолютно підтримую Гончарука в тому, що найкраще рішення – це електронна платформа. Наскільки я в курсі, мається на увазі переформатований майданчик Держгеокадастру, що використовується сьогодні для здачі держземель в оренду. Це захистить власників від будь-яких злочинних намірів рейдерів і «ділків». Водночас я б обмежив максимальний розмір лота, що виставляється на торги, — наприклад у 50 га.

Також вкрай важливо передбачити обмеження щодо концентрації. На відміну від уряду я б збільшив норми максимального земельного банку в одних руках по країні з 0,5% до 1% та зменшив норми по області до 15% і громаді до 35%. Але це деталі, які ще будуть дискутуватися. Впевнений, ми прийдемо до оптимального варіанту. Як і по багатьом технічним деталям.

Наприклад, використовувати державні землі на початку запуску ринку для позначення рівня цін за регіонами? Зрозуміло, малі масиви будуть дешевше цілісних держділянок, але зафіксуються приблизно в тому ж порядку. Ці ж цінові індикатори можна буде використовувати для обов'язкового викупу землі державою з поправкою на бонітет. У ситуації «шахівниці», наприклад, коли хтось викупить ділянку в центрі чужого поля і спробує шантажувати власника захмарною ціною. Чи потрібен нам окремий державний земельний регулятор з правом першочергового викупу землі за прикладом ЄС? Насправді таких деталей десятки і всі їх треба обговорювати.

Помилка в тексті? Виділіть її мишкою і натисніть: Ctrl + Enter

Коментарі

Всі новини